Життєпис Святого Миколая
  • Суб, 05/22/2010 - 23:09

Святитель Миколай народився у місті Патарі, в Малій Азії. З дитячих років він досягав успіхів у вивченні Святого Писання, а також виявляв схильність до суворого стримування, перебуваючи у роздумах про Бога.

За доброчесне життя його обрали єпископом міста Мір у Лікії. Покликаний пасти Церкву Божу він був великим подвижником, виявляючи пастві образ лагідності, тепла і любові, приходячи на допомогу тим хто страждає. Усе його життя це нескінченні благодіяння і чудеса, подані стражденному людству.

Свята Церква прославляє його як мудрого правителя, швидкого помічника усім хто опинився в біді та скорботах. Він рятував потопаючих, визволяв полонених, відводив смертну кару від невинних, зціляв багатьох людей: повернув зір, виправив кульгавість, дав мову німим. Вивів багатьох з злиднів, подав їжу голодним, був помічником нужденним і теплим заступником. 

Під час гоніння на християн при імператорові Діоклитіані єпископ Миколай, був ув'язнений в темницю разом з іншими християнами, але і тут він підтримував їх наставляючи твердо переносити ув'язнення, тортури і муки. З початком правління святого рівноапостольного Констянтина Великого святитель Миколай був повернений до своєї пастви, яка з радістю зустріла свого наставника і заступника. У 325 році святитель Миколай був учасником І Вселенського Собору, і разом зі святими Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Триумфутським і іншими отцями Собору боровся з єресю Арія. У запалі святитель Миколай, який полум'янів ревнощами до Господа, навіть вдарив псевдовчителя у щоку, за що був позбавлений сану. Проте декільком святим отцям було відкрито у видінні, що Сам Господь і Богоматір висвятили святого в єпископа, подавши йому Євангеліє і омофор. Отці Собору, зрозумівши, що відвага святителя угодна Богові, прославили Господа, а Миколая відновили в святительському сані. Повернувшись в свою єпархію, святитель приніс їй мир і благословення, сіючи слово Істини.

Досягнувши глибокої старості, у 342 р., святитель помер. Його тіло після преставлення було покладено у Мир Лікійському, де він закінчив свої земні подвиги віри, благочестя, добрих справ. Після нашестя на місто варварів, святий Миколай, у нічному видінні, з'явився одному пресвітеру м. Бар, та наказав перенести з Мир Лікійських до цього міста його святі мощі. Коли пресвітер розповів про це всій громаді міста, вона вибрали самих шанованих мужів і з священнослужителями вирушили на човнах до Лікії для супроводження звідти святих мощей Великого Чудотворця. Посланці, під виглядом подорожуючих промисловців, прибули до міста, і там в одній з церков знайшли в землі раку святителя, що була наповнена благоуханним миром, яке витікало від його мощей. Вони перенесли їх до човна і відпливли до міста Бар. Мешканці цього міста з духовними піснеспівами прийняли святі мощі поклавши їх у величний кам'яний храм.

З цього часу, з року в рік 22травня, Православна Церква молитовно згадує перенесення мощів святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, в місто Бар.

диякон Василь Рудніцький

 

 

Категорії: 

Схожі матеріали