Вознесіння Господнє
  • Срд, 06/12/2013 - 12:03
Вознесіння Господнє належить до дванадесятих свят і відзначається Церквою на 40-й день після Пасхи, що завжди припадає на четвер шостого тижня.
 
Після Свого воскресіння Христос не раз являвся своїм ученикам: розмовляв з ними, дозволяв торкатися до Себе та навіть розділяв з ними звичайну трапезу.
 
У цей час їхні душі наповнив мир, вони знову насолоджувалися присутністю Господа, не роздумуючи про майбутнє служіння. Та і як могла цим простим рибалкам прийти в голову думка, що вони призначені для підкорення цілого світу Христові!
 
Коли Ісус жив серед них, вони в усьому покладалися на Нього. Тепер Він знову з ними. Після випробувань прийшов час спокою.
 
Десь обабіч їхніх роздумів лишилося те, що земна путь Месії вже завершена, що віднині їм самим треба прокладати дорогу Добрій Новині.
 
Аж ось вони, перебуваючи з Господом на одному з галилейських пагорбів, чують в тиші Його голос: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28: 19-20). Після цих слів Христос вознісся на Небо.
 
І як розповідає євангеліст Лука у книзі Діянь, що коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, раптом перед ними стали два мужі у білій одежі й сказали: «Мужі галилейськi, чого ви стоїте i дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1: 4-11).
 
І «Коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо», й осяйна хмара слави сховала Його від очей їхніх. Після цього «Вони повернулися до Єрусалима з великою радістю. І перебували завжди в храмі» (Лк.24 51-53).
 
Проте учні не відчули себе самотніми й покинутими. Віднині Спаситель буде з ними завжди. Коли Він благословив їх, то хмара відділила Його від них. Ця хмара і тепер ще не зникла: ми не бачимо Христа своїми тілесними очима, але Він залишається тут, на землі. Він на землі – Він і на небі, Він Бог – Він і людина, Він у вічності – Він і з нами в нашому короткому житті. Ми можемо доторкнутися до Нього, можемо почути Його голос, бо Господь з нами.
 
Господь не залишив нас Він завжди там де збираються двоє чи троє в Його ім’я. Він серед всіх і серед нас, тому що і ми збираємося у храмі в Його ім’я. Він поблизу серця кожного хто шукає Його і прагне до Нього. І ми розуміємо, що на небеса Господь зійшов не для того, щоб піти від людей, а для того, щоб наблизитися до кожної людини. Він не залишив апостолів, але перебував з ними підчас їх проповіді. Він перебував із мучениками під час їх страждань, і вони відчували Його допомогу. Господь перебував із преподобними і полегшував їх подвиг. Він з усіма, хто Його любить і виконує Його заповіді.
 
Категорії: 

Схожі матеріали