Владика Марк: Те, що роблять волонтери — подвиг
  • Втр, 03/03/2015 - 13:59

Волонтери — справжні герої цієї війни. Без підтримки народу знищена режимом Януковича і попередніми керівниками держави армія не змогла б відродитись і протистояти навалі агресора. Волонтерською діяльністю займається і Українська православна церква київського патріархату, хоча таку свою благодійну діяльність священики не афішують.

Про допомогу церкви армії та переселенцям ми зазвичай дізнаємося з повідомлень інших волонтерів, яким церква цю допомогу передає. Владику Марка, єпископа Кіровоградського і Голованівського, довелося переконувати дати інтерв`ю з цього приводу: священик вважає, що така допомога є обов`язком церкви, а не приводом похвалитись пресі. Але аргумент, що така інформація може спонукати кіровоградців більш активно долучитись до допомоги армії, допоміг схилити єпископа Марка розповісти про благодійну діяльність епархій Кіровоградщини.

Ми на тому не наголошуємо, а просто допомагаємо. Наші парафії по можливості долучаються на місцях до акцій підтримки армії, деякі священики їздять на передову.

Централізовано збирати допомогу ми почали наприкінці минулого – на початку цього року. Спочатку ми оголосили про збір тушенки для солдатів. Дуже гарно на це відгукнулися наші парафії. Ми збирали цю допомогу двома партіями, близько тонни м`яса без урахування тари. А останнє, що ми збирали – то були овочі, картопля, консервація, але і домашня тушенка теж.  Наші друзі з Канади через нас передають теплі речі для солдатів. Але ми не вважаємо, що це те, чим треба хвалитись. Церква і громада просто роблять те, що мають робити.

Хотіли б відзначити найактивніших доброчинців: добровеличківську громаду окремо і громаду всього району, вони є дуже активними у доброчинності, громади Гаївки, Тишківки, Липняжки, міста Помічної. Дуже активно допомагає Новоархангельськ, і коштами, і продуктами, попри те, що вони зазнали таку біду свого часу (мається на увазі рейдерське захоплення церкви «титушками» під прикриттям силовиків за ініціативи тодішньої влади – ред.).

Також Голованівське благочиння є дуже активним, Ульяновське, але вони більше співпрацюють з Первомайськом Миколаївської області, їм так просто зручніше, бо ближче. Отець Володимир і місцеві фермери разом щодня близько тонни продуктів для армії збирають. Також треба відзначити дуже активну у добрих справах бобринецьку громаду.

Допомогу ми зазвичай передаємо через волонтерів. Ми їм довіряємо.

Теплі речі і частину продуктів ми передаємо у волонтерський намет на площі Богдана Хмельницького, частину продуктів – Володимиру з «Самооборони», який збирає допомогу на ринку. Трішки допомогли і кулінарній сотні.

Люди дуже допомогли і допомагають армії. Але того мало для такої кількості війська.

Хоча є така приказка: з кожному по нитці – бідному сорочка. Якщо кожна людина буде потрошки давати – тоді буде відчутна підтримка.

 Зараз ми хочемо придбати шоколадки «Снікерс», їх дуже люблять військові, які воюють у тилу ворога за те, що вони поживні, висококалорійні. Але оскільки у нас продаються батончики виробництва Росії, ми змушені замовляти їх аж на Волині, голландського виробництва. Там ми знайшли їх близько 500 штук. Але то крапля у морі, звісно.

Люди зараз бідують, кошти їм важко збирати, але допомогу продуктами надають постійно.

Особливо сільські люди. Хоча ось зараз ми долучилися до акції збору коштів для дітей сиріт військових, що загинули. Її проводить фонд «Добротвір», приєдналися до того наші парафії.

Не можна сказати, що ми тільки розпочали підтримку. Це почалося ще з Майдану.

Ця допомога була точковою. Окремі парафії, окремі священики були на Майдані, відвозили на Майдан допомогу. Це не було централізованим, кожна парафія проявляла ініціативу.

Коли почалася війна, парафії почали більш активно надавати допомогу вже воїнам на Сході.

І це зрозуміло – у багатьох селах на фронті односельчани, це була вже підтримка конкретних людей, але попри те – і інших військових. Потім ми почали це робити більш централізовано. Ця узгодженість не є на шкоду індивідуальній допомозі: просто відкрився ще один фронт для допомоги. Люди збирають землякам, люди передають допомогу, і самі відвозять допомогу на фронт. Яким підрозділам допомагають? Волонтери кажуть, що кіровоградці воюють у всіх родах військ, практично в усіх батальйонах, стоять на багатьох блокпостах. Тож надають допомогу усім підрозділам, бо усюди є наші. Кіровоградщина – одна з областей, де люди найбільше беруть участь у захисті Батьківщини, хоча населення області не таке вже й велике.

На жаль, я не можу сказати, що жителі Кіровоградщини аж занадто активні у наданні допомоги.

Я дуже ціную те, що роблять волонтери. Це подвиг. Хотілося б закликати людей більш активно долучитися до допомоги, яку вони надають армії. Армія потребує допомоги. Той, хто пропустив через серце своє події, що відбуваються на Сході, а не заховався у своїй мушлі, відчуває, що така допомога потрібна.

Євген Манженко для Першої електронної

persha.kr.ua

 

Категорії: 

Схожі матеріали