Різдвяне послання 2014-2015
  • Срд, 01/07/2015 - 20:10

Христос рождається! Славімо Його!

Браття і сестри, у ці різдвяні дні прийміть найщиріші побажання миру, добра та любові.

Вже більше двох тисяч років минуло від того славного дня, коли у Віфлеємі народився наш Спаситель – Ісус Христос. Не царські палати, не палаци багатіїв, навіть не убогу хатину, а печеру, загін для тварин обрав для Свого народження Господь. Пастирі, що прийшли вітати новонародженого Царя неба і землі, а з ними всі творіння, дивувалися місцю, яке обрав для Свого приходу у цей світ Бог, «…побачивши не престіл і скіпетр, а крайню убогість; бо що бідніше за вертеп, і що смиренніше за пелени? Але в них засяяло багатство Твого Божества; Господи, слава Тобі», – співаємо у різдвяному богослужінні.

Чому Творець неба і землі обрав саме такий спосіб появи у світ? Не Царем-переможцем, не Суддею праведним, а безпорадним немовлям у бідному вертепі?

«Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ів. 3:17), тому і явився не як володар з покаранням для підданих, а як убогий, що просить багатого примиритися з Богом. Про це й апостол Павло пише: «Отже, ми – посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом» (2 Кор. 5:20). Прийшов таким чином, аби Своїм смиренням присоромити людську гордість, заохотити до зміни, дати надію, укріпити віру, явити любов.

Бачимо, що й ангели, в передчутті якісних змін людства під впливом явленого Богом смирення, у своєму різдвяному величанні Творця неба і землі вітали словами, сповненими найкращих очікувань: «слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2:14). Все творіння чекало, що з приходом у світ Христа замість тваринної боротьби та ненависті на землі відновиться втрачена через гріхопадіння гармонія, запанують мир, злагода, жертовність, милосердя, любов.

Однак сувора дійсність розвінчала ці світлі очікування. Відповіддю на Різдво Христове стало не загальне примирення людей з Богом і між собою, а знищення Іродом тисяч віфлеємських немовлят. Цим злодіянням ще раз було підтверджено глибоке спотворення людської природи гріхом, велике падіння людства, а відтак і його приречення на вічне знищення. «Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?» (Рим. 7:24) – викликує апостол народів, розкриваючи стан упалого людства.

Та саме прихід Христа дав надію людині на звільнення від рабства гріховного. На щасливе, змістовне земне життя. На вічність, сповнену радості, миру та любові. Своїм народженням, жертовним життям, благим словом, страдницькою смертю та славним воскресінням Христос визволяє людину від гріха, прокляття та смерті.

Авжеж, часто темрява торжествує над світлом. Так було за часів Ірода, коли той убивав немовлят. Так здавалося супротивникам Христа на Голгофі… Але в кінцевому підсумку завжди виконуються пророчі слова Христові: «У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ів. 16:33). Будь-яка перемога зла над добром є тимчасовою, ба більше того – навіть і найбільше зло Господь Своєю мудрістю та любов’ю повертає до добра, перетворюючи його в гіркі уроки чи непрості випробування для удосконалення, зцілення чи напоумлення людської душі.

Саме розуміння тимчасовості зла, його беззаперечної поразки у боротьбі з добром є розрадою сьогодні для нас, українців. Останні місяці стали страшним сном для кожного з нас, від якого хочеться прокинутися і забути. Але реальність жорстока. Тисячі смертей, ріки сліз та крові, море неправди – ось таке наше сьогодення. Ми свідки торжества зла і приниження добра. Супроти нашої Батьківщини розпочато віроломну війну. Сусідня російська держава взялася за нищення нашого народу. Для цього використовує весь диявольський арсенал: обман, обмовляння, лукавство, фанатична релігійність, зневага, жадоба до наживи, пихатість, жорстокість, руйнування та вбивство тощо.

Але це зло спонукало нас до дій, змусило переглянути життєві цінності, згадати про Бога, взятися за духовну боротьбу, об’єднатися та згуртуватися у справах милосердя й захисті один одного. Наша любов до Бога, а отже до своїх рідних, близьких, друзів, до своєї Вітчизни надихає до жертовних подвигів, спонукає до боротьби. Вперше сучасне наше покоління так масово проявило свою віру в Бога, такі щирі жертовність та милосердя, захоплюючу відвагу та стійкість. І тепер вже очевидно, що росіянам не перемогти у цій загарбницькій війні. З Божою допомогою ми вистоїмо! Знаємо, що перемога над зовнішнім ворогом розпочинається перемогою над ворогом внутрішнім: пристрастями та вадами, а мир у державі бере початок із серця кожного громадянина, кожного вірянина.

Тож у ці святкові дні вітаю вас, браття і сестри. Мужаймося! Нехай Господь наш Ісус Христос прийме наші щирі моління і зусилля щодо миру в Україні та, відомим Йому способом, зупинить ворожі задуми щодо нашого народу. Хай увінчає Господь перемогою ратні подвиги наших воїнів, хай запанують невдовзі мир і злагода в нашому суспільстві, а з цим прийде у кожну домівку любов та добробут. Хай морок відчаю та страху покине наші душі, а в серцях запанують мир та радість. Не біймося, бо Христос зло переміг!

З ласки Божої

+Марк, єпископ Кіровоградський і Голованівський

Рiздво Христове 2014/2015 рр.

м. Кіровоград

Категорії: 

Схожі матеріали