Питання пастирського життя: духовне та моральне життя сучасного священнослужителя
  • Суб, 07/20/2013 - 07:35
 
 «Священиче служіння звершується на землі,
однак за чином небесним». (свт. Іоан Золотоустий)
 
Священнослужителем може стати далеко не кожний, але лише той, хто відчув покликання до священства. «Не ви Мене обрали, але Я вас обрав…» (Ін.15:16), – говорить Господь. Це особливий внутрішній стан і особливе відчуття Божого покликання. Такий внутрішній стан оволодіває людьми в різні періоди їхнього життя: до одного приходить дуже рано, ще в дитинстві, до другого в зрілому віці. Момент покликання для кожного є визначальним, це той поворотний пункт, з якого починається шлях до священства. Митрополит Антоній Сурозький наголошує : «Образ у нас тільки один; не приклад навіть, а сутність нашого священства одна: Господь Ісус Христос» [4, с. 21], Який сказав своїм ученикам, а в їх особах і всім наступним поколінням пастирів: «Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас» (Ін. 20:21). В серцевині пастирства знаходиться Пастир овець великий (Євр. 13:20): Господь наш Ісус Христос. Він – єдиний Пастир всього творіння, а ми є пастирями Його благодаттю.
 
Пастирське покликання, перш за все, полягає в любові до всього, що пов’язане з церквою, з вівтарем, з храмом, з богослужінням. Тому, що священик не просто проповідник, не просто людина, яка сповідає людей, не просто публічна особа, але людина, яка предстоїть перед Богом в молитві не тільки за себе, але і за людей; особа, яка приносить Богу молитву «за гріхи наші і за людську несвідомість» (Божественна літургія Раніш освячених дарів святого отця нашого Григорія Двоєслова) [3, с. 105]. Таким чином, богослужіння, служіння вівтарю – це і є те, з чого починається і чим закінчується священство.
 
В чому, властиво, полягає життя сучасного православного священнослужителя?
 
Можна звернути увагу на три основні моменти: взаємовідносини священнослужителя з Богом, з самим собою і людьми, що його оточують.
 
Насамперед, пастир повинен в особливий спосіб вибудувати своє відношення з Богом, оскільки, це найважливіше і першочергове завдання. Одне із першочергових завдань священика полягає в тому, щоб його особисте спілкування з Богом ніколи не переривалося, тобто жити так, щоб кожна справа, кожен помисел проходив перед лицем Божим. І тут молитва і богослужіння відіграють вирішальну роль.
 
Тепер, звернімо увагу на те, як священик повинен відноситись до себе. Пастирю необхідно постійно працювати над своїм духовним вдосконаленням. Кожного дня, кожної години, він може, або щось придбати в духовному плані, або втратити. Людина ніколи не буває нейтральною до Бога, вона або йде до Нього, або від Нього. Тому, священик повинен будувати своє життя таким чином, щоби завжди і зі всього брати душеспасительні уроки, виховуючи свою внутрішню людину. Джерелом такої безперестанної самоосвіти для нього є: богослужіння Православної Церкви, читання Святого Письма і Творінь Святих Отців.
 
Також, важливим моментом є взаємовідносини священнослужителя з іншими людьми. Це та сфера, в якій душпастир проявляє всі людські і духовні якості, в якій виявляється все те, що він в собі придбав, або не придбав, зумів придбати, або опустив в своєму внутрішньому досвіді, духовному розвиткові. Дуже важливо, щоби священнослужитель зумів вибудувати свої взаємовідносини з іншими священнослужителями. Він повинен всіма силами подавати добрий приклад братолюбства, поваги і людської гідності. У стосунках з людьми пастир повинен бути однаково відкритим перед кожним. Апостол Павло каже: «Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких» (1 Кор. 9:22) Якщо він буде з відкритістю і довір’ям відноситись, як до православних, так і до неправославних, і навіть до невіруючих, то по відношенні до кожного із них він зможе діяти, як священнослужитель, оскільки, всі вони його потенційна паства.
 
Пастир повинен ділитись з людьми, які знаходяться поза Православною Церквою, тими благами, якими сам володіє і які є в Православній Церкві. У стосунках зі своїми парафіянами священик повинен мати достатньо уваги, терпіння, мудрості і любові.
 
Отже, священнослужитель покликаний до особливого служіння. Це людина, якій люди довіряють предстояння перед Богом за самих себе. Тому, в священика повинен бути тісний зв’язок з Богом і парафіянами. Людина, яка прийняла священичий сан, людина, через яку люди чують голос Христа Спасителя. Він повинен бути настільки прозорим для Бога, щоби Господь міг безперешкодно діяти через нього. Святитель Іоан Золотоустий говорить страшні, але першочергові для нас слова: «Священик… повинен мати душу чистішу, ніж сонячне проміння» [2, с. 79]. Оскільки, він – образ Христів, своїм життям готовий являти Христове піклування і любов.
 
То нехай Бог дасть нам сил навчитися хоч чогось із дивних слів Священного Писання, із образу Христа, із вчення отців, з прикладу святих. І тоді наше пастирство, яке повинне бути в першу чергу співрозп’яттям з Христом і воскресінням життя принесе спасительний плід і в чужому і в нашому житті.
 
Список використаної літератури та джерел
Джерела:
1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту / Пер. Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (Денисенка). – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1415с.
2. Про священство // Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого: у 12т.: Т.1. Кн. 2. – К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009. – 551с.
3. Служебник: У 2 ч.: Ч.2. – К.: Видавничий відділ Української       Православної Церкви Київського Патріархату, 2006. – 240с
Література:
4. Митрополит Сурожский Антоний. Пастырство. – Украинская православная церковь Полтавская єпархия Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2007. – 464с.
5. Настольная книга священнослужителя: в 8 т.: Т.8. – М.: Издание Московской Патриархии, 1988. – 800с.
Митрофорний протоієрей Іван Альмес,
смт Підбуж Дрогобицьке благочиння
Дрогобицько-Самбірська єпархія
 
Категорії: 

Схожі матеріали