Пасхальне Послання 2011
  • Птн, 04/22/2011 - 18:03

Христос воскрес!
Улюблені у Христі брати і сестри! Вітаю вас із величним святом життя - Христовим Воскресінням.
У вихорі життєвих турбот ми рідко коли задумуємось про життя як про найбільший дар Божий. Дітьми поспішаємо подорослішати, закінчити школу, пізніше - знайти роботу, зробити кар'єру, заробити гроші... Ми постійно кудись спішимо. Щоб прискорити бажане, платимо нерідко сумлінням і здоров'ям. Коли ж чогось і досягаємо, то здебільшого не відчуваємо з того ніякої радості, а лише виснаження, пустку в душі та розуміння безглуздості наших поривань. А ще страх. Страх смерті, яка може застати зненацька, від якої не застрахуєшся і не вбережешся. Її не передбачиш і від неї не відкупишся. Страх каліцтва та хвороб, які зроблять із нас аутсайдерів суспільства. Страх усе втратити. Звідси, з одного боку, бажання всього досягнути, все спробувати, насолодитися, з іншого - невдоволеність та неспокій на душі, депресії, відчай. «Життя твоє буде висіти перед тобою, і будеш тремтіти вночі і вдень, і не будеш впевнений у житті твоєму» (Втор. 28:66) - говорить Святе Письмо. І в такому стані ми часто проводимо своє життя.
Через те, що живемо зі страхом смерті, як цілковитого зникнення, як кінця нашого існування, ми втомлюємось від самого життя, не бачимо сенсу в його продовженні. У такі моменти кожен з нас разом із багатостраждальним Іовом викликує: «Огидним стало для мене життя. Не вічно мені жити. Відступи від мене, тому що дні мої - суєта» (Іов. 7:16). А живучи у світі, що наповнений скорбот та злоби, відчуваємо, що стражданнями сповнилася душа наша, а життя до пекла наблизилося (Пс. 87:4). І таким чином ми, які створені для вічного блаженства, вже за земного життя опиняємось у пеклі. Ми не живемо, ми помираємо.
Тому так миле і так любе нам сьогоднішнє «свято над святами». Бо для нас, тих, що наблизились до пекла та перебуваємо в страху смерті, слова тропаря «Христос Воскрес із мертвих смертю смерть подолав...» це гімн життя. А слова апостола Павла: «Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1 Кор. 15:55) - це виклик нашому сірому існуванню, нашим страхам. Лише у світлі цього великого свята ми розуміємо цінність нашого життя. Цінність життя кожної людини. Бо Сам Бог помер і воскрес заради того, щоб ми мали життя. Він страждав, щоб кожен із нас міг блаженствувати у вічності.
Що цінніше можемо отримати, як не життя, до якого батьки у співдії Божій, викликали нас із небуття, народили для вічності? Тому саме з позиції вічності потрібно навчитись і оцінювати свої вчинки, і будувати відносини, і проходити земне життя. Лише так ми побачимо сенс у нашому бутті. Лише тоді нам стануть зрозумілі повчання Христа про Царство Небесне і про необхідність бути готовими все віддати заради нього. У порівнянні з вічністю ми побачимо марність влади, статків та земної слави - і потребу збирання скарбів на небі. «...Глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку» (Лк. 12:15), - говорить Господь. - «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв та тля точать, і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать, і де злодії не підкопують і не крадуть» (Мф. 6:19-20). Саме ці скарби - чесноти, здобуті у земному житті, - покликані супроводжувати нас у вічність, стати для нас «весільною одежею». Їх наявність є складовою нашого блаженства, а відсутність - відчаю та злоби. Саме вони - запорука нашого земного щастя та осягнення Небесного Царства.
«Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все необхідне для земного життя додасться вам» (Мф. 6:33), - просить нас Господь. Тому що саме від усвідомлення свого вічного буття та відповідальності за своє майбутнє залежить наше сприйняття земного життя, наше сьогодення. Бо лише готуючись до вічного блаженства, зможемо відчути справжнє задоволення від речей тимчасових. Спрямувавши погляд до небесного - побачити земну красу створеного Богом. Лише очікуючи воскресіння плоті й вічного буття без скорбот і хвороб, зможемо зрозуміти потребу недуг і випробувань у земному житті та їх тимчасовість. Лише тоді страх смерті та різних бід стане для нас початком премудрості, стриманості від гріха та примирення з Богом.
Саме примирення з Богом та зі своїми ближніми бажаю вам у ці святі дні Воскресіння Христового, дорогі браття й сестри. Притишмо наш біг за земними достатками. Використаймо цей пасхальний час, щоб роззирнутися навколо і по-новому відкрити для себе своїх найближчих. Відновімо спілкування з ними та навчімося сприймати їх такими, які вони є. Збагачуймо один одного чеснотами, служімо ближнім своїми даруваннями. Цінуймо життя у всіх його проявах. Живімо без зайвого поспіху. Пам'ятаймо: у нас попереду - вічність.

+ Марк,
милістю Божою єпископ Кіровоградський і Голованівський

Пасха Христова 2011 року

 

Категорії: 

Схожі матеріали