Духовна поезія. Рядки з єпархіального фестивалю
  • Втр, 07/23/2013 - 00:58
 
Любіте Господа у сестрах і братах
 
Любіте Господа у сестрах і братах,
В хоромах панських і селянських хатах.
А не любов хай визиває страх
Гіркої неминучої розплати.
 
Любіте Господа у тишині нічній,
І днини суєтної, як часу не має,
Бо швидкоплинний час буття земній,
Бо не помітно плин життя минає.
 
Кінець прийде, хоч як ти не вертися,
І ангел смерті позове  в дорогу.
Залишиш все: чим дихав,
В чім любився,
І станеш перед чисті очі Бога.
 
І скажеш:
-Боже я тебе любив.
Господь відмовить
-Я тебе не знаю! В мороз я в дім пустить тебе просив,
Ти відповів в будинку місць немає.
Я замерзав, і плакала душа,
Мене ти виштовхнув закривши хату!
-Я в дім всього лиш не пустив бомжа,
Для тебе, Боже, місця є багато.
-Ти Біблію читав?
-У мене їх аж п’ять,  Лампади є, і образи в кімнатах.
Але часу не мав я прочитать:
Машину купував, та будував я хату.
Життя пройшло і не спохопивсь коли,
Воно минуло у турботах та розвагах,
Не встиг розкаятися, не моливсь.
До храм не ходив я причащатись.
 
І щоб не було так, то Господа любіть.
Читайте Біблію, ходіть до храму.
І не забудьте того пожаліть,
Хто бідний, та нещасний перед вами!
 
 
Загарбникам церкви Київського Патріархату
 
Кипіло серце, розум помутнів
І спротив у душі, як до катів.
По що прийшли? Порушили молитву.
По що затіяли оту кроваву битву?
Чи Господа не маєте в серцях?
Чи зовсім загубили Божий страх?
 
Храм Божий осквернили як змогли!
Святині ті, що ми їх берегли…
І шанували, і молились перед ними –
Ви забирали з помислами злими.
Ви як пилати що розп’яли Творця –
Ганьбили нашого духовного отця!
 
За що ви з нами так?!
За що пролита кров?!
Ви убиваєте в серцях вірян любов!!!
Ви як вовки що вдерлись до кошари,
Як серед неба сонячного хмари.
Та згиньте, щезніть Ви поміж віків,
Хай з Вами щезне праведний наш гнів!
 
Загарбникам храму Святого Володимира,
попам московського патріархату.
 
 
Христос Воскрес!!!!
 
Христос Воскрес!
Танцюють в небі зорі.
Воістину! відказує їм вітер.
Співають Ангели,
Радіє все у світі.
Христос Воскрес!
Нехай загине горе,
Розчулена всміхається природа,
І сонечко рожеве піднялося тихо,
Співають птахи,
Проганяють лихо.
Христос Воскрес!
Хай згине горе.
 
Отець святий у храмі люд вітає,
На крашанках танцюють блики свічок.
Ох добре як!
Нехай так буде вічно!
Христос посеред нас,
Хай згине горе.
 
  
Голгофа
 
Клекоче кипить Голгофа, хвилюється море голів.
-Посмів він рівнятись до Бога, розіпнімо! його розіпнім!
-Почав бідноту лікувати,
-Повчати нових ідей!
-Себе бачиш став виділяти
З між нас, з поміж Іудей.
 
Ридає Ісусова мати, благаючи руки здійма
Не може його врятувати, святому рятунку нема!
В обличчя камінням кидали, наділи терновий вінець.
Затим на хресті розіп’яли.
«Достойний» Ісуса  кінець!!!
 
Вночі закривавлене тіло, в ряднині ховать понесли,
Ще й одяг його розділили ті що на Голгофу вели.
І сталося дивне є диво, збулося пророцтво небес.
Загинув Ісус як людина, як Бог, як Спаситель Воскрес!!!
 
 
Хвала Господу святому
 
Дай, Боже, радості земної-
У дітях, у коханні, у трудах.
Пошли нам, Господи любові
І шани в сестрах, і братах.
 
А ще стареньким довгі літа,
Здоров’я, мудрості, наснаги.
Нехай вони не нудять світом,
А мають від дітей повагу.
 
Дай Боже бідному достатку,
Бездомному пошли притулку.
Не дай нам, Бог, без сонця ранку,
І замість серця каменюку!
 
 
Добрим  пастирям
 
Ревів прелютим звіром Колізей.
Язичники сміялись, глузували,
Як на арені гурт благих людей
Голодні звірі люто роздирали.
 
Вищав Нерона істеричний сміх,
І враз замовк – почувши голос владний:
«Молімося за ворогів своїх,
Хай Бог простить їм гріх нещадний.
 
Бо в величі Господь прийде судить,
І кожному воздасться по заслузі,
А ми починем в Бозі через мить –
Прощаймося єдиновірні друзі!»
 
Замовкло все, заклякла звірина,
Як забирала праведників церква.
Як сталася велика дивина –
Загибло тіло, а душа воскресла!
 
У царстві Божому є тисячі святих,
Що прикладом своїм нас надихають
Любити Господа, і ворогів своїх,
Коли печаль і болі серце крають!
 
У кожної громади на чолі,
Є свій отець, що приведе до Бога,
Бо ж знаємо, на грішній цій землі
Не кожен може сам знайти дорогу.
 
Шануймо ж добрих пастирів своїх,
Що нас добру смиренно научають,
Що у щоденних молитвàх своїх
Нас від спокус, і болю захищають!!!
 
Теги: 
Категорії: 

Схожі матеріали