Апостол і євангеліст Лука
  • Чтв, 10/31/2013 - 08:26
 
Святий Лука (пам’ять 18/31 жовтня), уродженець Антіохії Сирійської, апостол з 70-ти, сподвижник святого апостола Павла (Фил. 1:24, 2 Тим. 4:10), лікар з освіченого грецького середовища.
 
Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв спасительне вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за земного життя Спасителя (Лк. 10:1-3). Після Воскресіння Господь Ісус Христос з’явився святим Луці та Клеопі, що йшли в Еммаус.
 
Апостол Лука взяв участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла і з тих пір вони були нерозлучні. Коли святого Павла залишили всі співробітники, апостол Лука продовжував ділити з ним труднощі благовісницького подвигу (2 Тим. 4:10). Після мученицької смерті первоверховних апостолів Петра і Павла святий Лука залишив Рим і з проповіддю пройшов Ахаю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. У місті Фіви він мученицьки закінчив земний шлях.
 
Передання присвоює йому написання перших ікон Божої Матері. «Благодать Народженого від Мене й Моя милість з цими іконами нехай буде», – сказала Пречиста Діва, побачивши ним написані ікони. Святий Лука написав також ікони святих первоверховних апостолів Петра і Павла.
 
Апостол Лука під керівництвом апостола Павла у 62-63 роках в Римі написав Євангелію, в якій у перших віршах чітко висловив і мету своєї праці: найбільш повно і в хронологічній послідовності описати все, що відомо християнам про Ісуса Христа і Його вчення, і тим самим дати тверде історичне обґрунтування християнського уповання (Лк. 1:3-4). Для того він ретельно досліджував факти, широко використовував усне передання Церкви і розповіді Самої Пречистої Діви Марії (Лк. 2:19; Лк. 2:51).
 
У богословському змісті Євангеліє від Луки вирізняється насамперед вченням про спасіння, звершене Господом Ісусом Христом, як дар, яким може скористатися кожна людина, про вселенське значення євангельської проповіді.
 
Святий апостол є також автором книги Діянь святих апостолів (62-63 рр.). Книга Діянь, будучи продовженням Євангелії, оповідає про труди і подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя. У центрі – Апостольський Собор (51 рік після Різдва Христового), як основна церковна подія, що послужила відмежуванню християнства від юдейства і самостійного його розповсюдження в світі (Діян. 15:6-29). Богословським предметом книги Діянь є переважно Домобудівництво Святого Духа, здійснюване в заснованій Господом Ісусом Христом Церкві від Вознесіння і П'ятидесятниці до Другого пришестя Христового.
 
Категорії: 

Схожі матеріали